День рождения Лины Костенко: стихи и цитаты о любви легендарной украинской шестидесятницы

Линa Кoстeнкo — кoрoлeвa укрaинскoй пoэзии XX вeкa. Крoмe тoгo, oнa пишeт и прoзу — чeгo тoлькo стoит eё прoизвeдeниe "Зaписки укрaїнськoгo сaмaшeдшoгo", кoтoрaя вышлa в 2011. Сeгoдня наш брат нe будeм вспoминaть биoгрaфию Лины Вaсильeвны — eсли твоя милость плoxo изучилa eё в шкoлe (shame on you!), мoжeшь прoстo oткрыть интeрнeт.

В дeнь рoждeния вeликoй писaтeльницы (a сeгoдня eй испoлняeтся 91 гoд!) ты да я пoдeлимся с тoбoй лучшими стиxaми и цитатами Лины Костенко о любви.

спини мене отямся і отям
така любов буває в один из дней в ніколи
вона ж промчить по-над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій раньше струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже маловыгодный можу
настала черга й получи и распишись мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум'ям згорю.

І що цікаво – серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. Ото якби так у людей.

Що в нас було?
Любов і літо.
Любов і літо вне тривог.
Оце і все. А взагалі-в таком случае
не так і мало, як возьми двох.
Ось наші ночі серпень вижне,
прокотить вересень громи,
і вродить небеса дивовижне
скляними зорями зими!
І знову джміль розмружить квітку,
і літо гратиме в лото.
І знов сплете получи спицях плітку
сторукий велетень — Ніхто.
І в цьому днів круговороті,
дескать все минати поспіша,
як та пташиночка получи дроті,
спочине стомлена основные черты.

Мужчина формується не тоді, если затуляється щитом, а тоді, если піднімає меч.

Очима ти сказав мені: люблю.
Сердцевина складала свій тяжкий екзамен.
Мов слабый дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло праздник перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Далеко не раз хитнула доля терезами.
Сотрясение воздуха як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо неважный (=маловажный) вмієш її узяти.

Недумано, негадано
забігла в глухомань,
дескать сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.
-де вечір пахне м'ятою,
хоть холодно джмелю.
А я тебе,
а я тебе,
а я тебе
люблю!
Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю перед оніміння,
до стогону, по сліз.
Без коньяку й шампана,
і вже помимо вороття,—
я п'яна, п'Яня, п'яна
на все своє життя!

Любов шляхетна тільки тоді, если вона сором'язлива.

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти безлюдный (=малолюдный) дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але весь век як слід.
Вона росте ще, завтрашний день буде вищенька.
Але траур приходить завчасу.
Це ще далеко не сльози – це квітуча вишенька,
що сверху світанку струшує росу.
Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй безграмотный відповів взаємністю.
І то чому: ибо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.
Ти мало-: неграмотный дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!

Я всіх люблю, аби приставки не- заважали.

Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, невыгодный дихать,
Зненацька думку обрезать.
Тієї паузи безвихідь
Красивим жартом рятувать.
Подтекстовка натягувать, як луки,
Щоб вчасно збити бери льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотну німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І таково беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.

Жінка втрачає бери інтелекті, лише коли закохана. Манером) що бажано стабільно підтримувати в ній цей толчея.

Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
для сьогодні, на завтра, навік.
І минатиме миг, нанизавши
сотні вражень, імен і країн, –
получи и распишись сьогодні, на завтра, назавжди! –
ти залишишся в серці моїм.
А чому? Ведь чудна теорема,
на яку ти мене прирік.
Так все разом, а ти – окремо.
І сьогодні, і будущее, й навік.

Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи оборона долю іншої людини.

В среднем мовчиш, що заслухатись можна, 
потонути в м’якій тишині.
І якби безвыгодный було тривожно, 
ведь чудесно було б мені.
Я безвыгодный знаю, чи ти вродливий 
і чи ти возьми світі один.
Ти в (видах мене - як справжнє чудо чудное, котре 
виникло сверх причин.
Але в серці - пересторога, 
і зривається сказуемое: "Іди".
Пізно стрілися наші дороги, 
є бери них уже інші сліди.
Вірю в серце твоє і волю, 
вірю в правду очей твоїх.
Знаю: ти б без- спіткнувся ніколи 
об каміння моїх доріг.

Категория: Новости